Складно сказати, з чим ще у нас асоціюється Білорусь останніми місяцями, крім постійної загрози. Ймовірний новий наступ з її території, розміщення там Росією своєї ядерної зброї, «вагнерівці», які після невдалого «маршу на Москву» Євгена Пригожина знаходять притулок у Лукашенка. Усе більше схоже на те, що Росія та Білорусь зміцнюють свої нерозривні звʼязки в межах Союзної держави.

Тим часом всередині Білорусі репресивна машина Лукашенка продовжує жорстоко карати усіх, хто виявляє ознаки найменшої непокори. А дискусії про ймовірні сценарії звільнення країни від диктаторського режиму Лукашенка поки що заходять у безвихідь.

Білоруська опозиція у вигляді Обʼєднаного перехідного кабінету Світлани Тіхановської виступає проти «силового сценарію». Водночас саме його бачить основним варіантом білоруський полк Кастуся Каліновського, який воює на боці України. Та чи є взагалі зміст говорити про вільну Білорусь до того, як завершено війну?

Чому Україна досі остаточно не розірвала відносини з країною, яка відповідно до норм міжнародного права теж є агресоркою? У новому випуску подкасту "світ не sweet" розбираємось із директором програми російських і білоруських студій аналітичного центру «Українська призма» Ярославом Чорногором.