У випуску — про казкові посади та реальні справи Олександра Вілкула під час великої війни.
На початку широкомасштабного вторгнення в заголовках українських медіа засвітився дещо призабутий політик, ексрегіонал, очільник Дніпропетровської облдержадміністрації часів президента Януковича, прихильник «русского міра» Олександр Вілкул. З’явився він у ЗМІ в новому образі — «патріота-бандерівця» і «голови військової адміністрації Кривого Рогу». Але зачарувалися новим образом Вілкула винятково за межами міста. У Кривому Розі досить швидко зрозуміли, що історія із призначенням — казка для легковірних. У цю когорту потрапила велика кількість професійних журналістів із видань-важковаговиків.
Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Олегом Сампіром — громадським активістом із Кривого Рогу.
4:25 Це ж тільки у президентському місті може бути, що захисник «русского міра» може керувати громадою під час війни з Росією;
5:19 Побачили це розпорядження (про призначення Олександра Вілкула головою військової адміністрації) без дати, тільки якийсь підпис;
5:45 Вами зацікавиться СБУ, бо ви щось таємне шукаєте!
6:26 Кривий Ріг — таємне місто, бермудський трикутник, його ніде нема;
8:15 Немає ані військової, ані цивільної адміністрації Кривого Рогу;
9:41 Ще якісь блогери взяли трішечки грошей і почали про нього розповідати, який Вілкул гарний;
10:09 Коли Каховську дамбу підірвали, Вілкула вже як мера почали титрувати;
11:50 Ми в Офіс Президента написали;
12:10 Історію з «офіційною посадою» Вілкула підхопили ще й міжнародні ЗМІ;
13:40 Що це за Рада оборони Кривого Рогу?
17:00 Який практичний зиск? Навіщо ця казка Вілкулу?
22:00 Вілкул-старший: «Я хвора людина»;
23:54 Волонтерам на завалах будинку, зруйнованого російською ракетою 13 червня, рукавички не надали, автомобілів теж, привезти будівельників також не знайшли чим;
24:33 І тут ми звертаємося в НАБУ;
28:40 Вілкул обіцяв пустити воду в тимчасово окупований Крим;
34:26 Громадські активісти Кривого Рогу дуже просять ЗМІ перевіряти інформацію про людей, які несли в місто «русскій мір».