"Часто мене запитують, що я відчув, коли було знайдено пектораль? Втому. Розуміння колосальності знахідки, радість побачення з нею, задивування тим, чому вона трапилася мені, а не будь-кому іншому з багатьох поколінь моїх попередників, – усе це прийшло, точніше, поступово приходило потім, а відразу після відкриття я відчув лише величезну втому. Далося взнаки напруження останніх місяців, коли з вірою і без віри в те, що велике-велике й дуже блискуче з’явиться, доводилося працювати, тримаючи себе в руках з останніх сил. І коли воно таки з’явилося, автоматично включилася підсвідомість: заспокойся, вже сталося, це – пік, ти не брехун, тепер на хвилину можна й розслабитися. На інші почуття енергії бракувало."

Так у книзі "Скіфський степ" її автор, відомий археолог Борис Мозолевський описує свої емоції та враження від зустрічі із золотою пектораллю.

Він знайшов її під час розкопок скіфського поховання Товста Могила на Дніпропетровщині 21-го червня 1971-го року – 52 роки тому.

"Моя фантазія виявилася надто убогою, щоб уявити собі щось подібне до розкопок. І я впевнений, що не тільки моя", – пише Мозолевський.

Пектораль справді потрібно бачити. І напевно немає людини, яка при цьому залишиться байдужою.

Але незрівнянно складніше "прочитати", або зрозуміти, що ж хотів розповісти невідомий майстер, або майстри, які виготовили пектораль приблизно 2400 років тому. Відповісти на це питання намагався сам Борис Мозолевський і багато інших науковців з України та інших країн.

В цьому випуску "Головної обсерваторії" говоримо з Оксаною Ліфантій, провідною науковою співробітницею Скарбниці Національного музею історії України про таке:

– історія знахідки золотої пекторалі

– про що розповідають зображені на ній люди, тварини, рослини та речі

– чи справді у Товстій Могилі був похований цар Скіфії

– чи існують аналоги відомої пекторалі

– хто міг виготовити знамениту прикрасу

– "прокляття пекторалі", яке накликав на себе Борис Мозолевський

– як склалася доля відомого археолога після його визначного відкриття.