На самому початку повномасштабного російського вторгнення в Україну з директором Національного антарктичного наукового центру Євгеном Диким зв'язалися його польські колеги, щоб домовитися про співпрацю.

До вторгення в Україну сполучення між польською антарктичною станцією "Арцтовський" та рештою світу забезпечувало російське судно. Іржаве, хоча й дешеве "корито". Але оскільки відтоді, за словами поляків, "русский корабль ходит только нах*й", вони хотіли домовитися, щоб тепер людей та вантажі на "Арцтовського" доставляв український криголам "Ноосфера".

До 2021-го року під назвою "RRS James Clark Ross" він вже два десятки років був на службі у Великої Британії, де допомагав проводити полярні наукові дослідження. А всього за пів року до початку повномасштабної війни його придбала Україна, щоб самостійно забезпечувати життя антарктичної станції "Академік Вернадський".

Після підписання угоди про купівлю судно встигли пригнати в Україну, переоформити всі документи на нього, провести технічне обслуговування, з нуля набрати команду і закупили все необхідне для експедиції на край світу.

"Поки судно стояло на морському вокзалі в Одесі, ми прямо в ньому, як в готелі днювали і ночували", – розповідає Євген Дикий.

І потім додає, що поміж цим усім на криголамі провели ще й сотню екскурсій для школярів – ніби знали, що далі вже буде не до екскурсій.

17-го листопада цього року "Ноосфера" почала свій третій арктичний сезон – вирушала з людьми та вантажами спочатку до "Арцтовського", а потім – до "Академіка Вернадського".

А ми в черговому випуску "Головної обсерваторії" зустрілися з Євгеном Диким для того, щоб поговорити про сьогодення та історію українських досліджень в Антарктиді. Ця історія, до речі, незрівнянно старіша, ніж станція "Академік Вернадський" і навіть старіша за її пряму попередницю – британську станцію "Фарадей".