Деколонізація - головне поняття і виклик для вітчизняної культури з часу ескалації російської війни проти України. Специфіка російського колоніалізму та радянська традиція маніпуляцій тематикою національних визвольних рухів вимагають від української гуманітаристики дослідницької й просвітницької роботи, що виводить деолоніалістські студії в Європі та світі на новий рівень. З креативною директоркою Українського інституту Тетяною Філевською та професором славістики Канзаського університету, віце-президентом Наукового товариства ім. Т. Шевченка в США Віталієм Чернецьким обговорюємо різні досвіди та типи колонізації, актуальність фундаментальної зміни парадигми світової славістики, лідерський потенціал України в активізації діалогу між державами та суспільствами Центральної та Східної Європи.

У XVII - XVIII ст., до тотального нищення свободи від Балтії до Криму Катериною ІІ, Україна культурно і соціально була розвинутішою за Росію. Чи можемо в цьому контексті говорити про колонізацію?

Колоніалізм травмує як колонізованого, так і колонізатора. Сьогодні деколонізація з теорії перетворюється на оптику, крізь яку можливий вихід людства на нове розуміння взаємодії, емансипації, міжнародної безпеки.

Згадуємо інтелектуальний досвід Едварда Саїда, Хо Ши Міна, Томаса Гендріка Ільвеса, Олександра Герцена, Енн Епплбаум.